** Запрещено моделирование и пропаганда наркотических веществ, а также использование наркотиков!**
Это была крутая суббота, и я решил разнообразить свою жизнь. Закончив классную ракету с чернушкой, я сразу почувствовал, как кайфолом начал портить мое удовольствие. Он все время что-то выкрикивал о том, что наркотики - трэш, а я, поддавшись на его влияние, сбежал из дома в тапочках.
Пробежав через дворы соседних домов, я наконец достиг своей цели - легендарных шишек марихуаны. Это была настоящая находка!
Все началось с закладки, которую я нашел в контейнере для мусора. Там лежало несколько пакетиков со шримпами, а среди них была и моя добыча - пакетик с шишками. Моя ракета с чернушкой мгновенно выглядела скучно и неинтересно по сравнению с этим ароматным сокровищем.
Тут я решил сразить двух зайцев одним выстрелом. Я решил забрать свою ракету и встретиться с друзьями. Они тоже хотели попробовать шишки, так что я рассчитывал на веселое время вместе.
Когда я вернулся домой, кайфолом все еще докучал своими настойчивыми комментариями. Чтобы успокоиться, я решил взять шприц и сделать себе маленькую дозу крэка. А что? Что еще остается делать, когда кайфолом не даёт покоя?
**Вновь напоминаю, что использование наркотиков - незаконно и опасно! НЕ пытайтесь повторять описанные действия в реальной жизни.**
Ощутив силу крэка, я стал чувствовать себя более спокойно. Решив, что крэк является временным решением проблемы, я включил радостную музыку и начал разбирать шримпы, чтобы достать главное - шишки марихуаны.
Когда ракета наконец была готова, я пригласил своих друзей. Мы собрались в моей грязной комнате, окруженной трэшем и разозленными родителями. Но нам на это было наплевать, у нас были шишки!
После нескольких глотков ракеты с шишками, мы начали испытывать настоящий кайф. Звуки музыки и смеха наполнили комнату, а наши чувства стали гораздо более яркими и интенсивными.
Мы смеялись, говорили о глупостях и просто наслаждались моментом. Все границы и проблемы исчезли, и остался только настоящий кайф.**
Но, как всегда, есть и другая сторона медали. Этот кайф не мог длиться вечно. Вскоре после того, как мы смеялись до слез, я стал ощущать головокружение и тяжесть в груди. Меня охватил страх, что произошло что-то плохое.
**Никогда не знаешь, что может случиться, когда решаешь влезть в такие дела.
В этот день я решил, что больше не буду причинять вред своему организму. Жизнь предлагает множество других возможностей для наслаждения без вредных последствий. Это было сложно, но я понял, что мои друзья и семья заслуживают лучшего от меня.
Пожалуй, мои приключения в наркоземле закончились. Это был урок, который я хорошо запомню. Жизнь предлагает так много интересных возможностей, которые намного безопаснее и важнее. Я собираюсь их исследовать и наслаждаться каждым моментом, не прибегая к вредным и опасным вещам!
**Еще раз напоминаю, что использование наркотиков - незаконно и опасно! НЕ пытайтесь повторять описанные действия в реальной жизни.**
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...